Чергова жертва війни в Бобровицькій громаді Чернігівської області – Новік Богдан Юрійович. Він сто перший в рідному краю, і надто молодий – тридцяти не виповнилося. З них – навчання у Бобровицькій школі №1, Мринському профтехучилищі № 33, рік строкової служби та три роки за контрактом (2017—2020), брав участь у бойових діях. У лютому 2022 року добровольцем пішов на захист України. Обороняв міста Донецької області, був неодноразово поранений, але після реабілітації повертався до бойових побратимів. Опинився на грані списання з війська через серйозні поранення, але вистояв, продовжив військову службу. Адже Богдан захищав рідну землю в рядах окремого десантно-штурмового батальйону. Там одержав і уміння воювати, і неабияку витримку у ближніх і дальніх боях, при контузіях і пораненнях.
Після кожної реабілітації одержував на нетривалий час «полегшені» посади: стрільця-санітара, стрільця-номера обслуги, стрільця-помічника гранатометника. Після чергового важкого поранення Богдана Новіка перевели на посаду стрільця-помічника гранатометника у відділення охорони роти. Та він ніде не ховався за чиїсь спини, за свої поранення і контузії, його місце завжди – на передньому краї. Так було і третього листопада 2024 року: загинув під час вогневого впливу та штурмових дій противника в районі населених пунктів Донецької області під час виконання бойового завдання, отримавши поранення, несумісне з життям.
Така коротка біографія воїна з місцем і причиною його загибелі прозвучала на траурному мітингу, що відбувся на центральній площі Бобровиці. Її мовчки послухали друзі, побратими, земляки. І пом’янули про себе Богдана, і згадали про інших полеглих Героїв, що віддали життя за їхні безхмарні світанки. І в душі ворухнувся пам'яттю вічний вогник. А небо підказало: «Не спіши! Лиш хвилинку одну приділи».
Від імені громади біль втрати рідних розділив перший заступник міського голови Володимир Данішевський. Ще він сказав, що Богдан сам свідомо вибрав такий безсмертний шлях, не вагаючись, коли нависла загроза країні, віддав своє молоде життя, рятуючи Вітчизну і її народ. Тож побажав відважному Герою вічного спокою на тому світі. Громада та увесь український народ свято берегтимуть пам'ять про нього.
Від імені Головнокомандувача Збройних Сил України й себе особисто висловив подяку рідним Героя старший офіцер першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП Олександр Шикута. Він поставив за приклад воїна Богдана Новіка, який і в непростому фізичному стані продовжував захищати рідний край від окупантів, поклавши за це найцінніше, що в нього було, – молоде життя.
І заплакало небо. Верба похилилась.
Замовкли вітри, тільки мати молилась.
Героя душа відлітала у небо,
Упав у бою, Україно, за тебе…
А поруч, з очима від болю, сумними,
Схилились його побратими.
Помститись клялись вони, взявшись за зброю,
І грім прогримів тричі – Слава ГЕРОЮ!!!
А друзі й усі земляки потоком направилися до закритої труни Героя, щоб укрити її живими квітами – знаком вічного шанування загиблого відважного воїна. А Янголи від нього взялися тримати небо над нами. Сам же славний Герой більше не обійме своїх рідних: дружину Вікторію, маму Оксану Володимирівну, батька Юрія Миколайовича, сестер Людмилу, Дарину та Катерину. Він вже ніколи не зустрічатиме ранки і не проводжатиме вечори… Бо він віддав своє життя заради того, аби ми прокидалися і засинали у своїх домівках.
Григорій Войток
